Неділя, 25.06.2017, 03:14
Вітаю Вас Гість | RSS



Лозичанська ЗОШ
Форма входу
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Відправити SMS

Нaша школа

      Село Лозичне Судилківської сільради Шепетівського району Хмельницької області розташоване на відстані 110 км. від обласного центру м.Хмельницького.
      Про заснування села ніяких документів не збереглося, але жителі села розповідають, що колись вся долина, де протікала річка Фоса, була заросла непрохідними лозами, звідси і пішла назва села - Лозичне.
      На сьогоднішній час в селі є: церква, школа, клуб, медпункт, підприємницькі установи. Але нас цікавить історія Лозичанської школи.
      Зі слів Пипич Параскеви Іванівни, жительки села Лозичне, в селі існувала в дореволюційний час „школа-хата", в якій працював один учитель - Гунько Василь Васильович. В цій школі навчалось 25-30 учнів. Усі вони були дітьми заможних селян. Дівчатам до школи ходити заборонялось. У воєнний час „школа-хата" була зруйнована.
      У 1932 році в селі було збудовано клуб і дерев'яну чотирьохрічну школу біля нього. Клуб та школу збудували жителі села. А також надав допомогу голова колгоспу - Береговський Василь Ігнатович. Після закінчення Лозичанської школи учні йшли до Судилкова, щоб там здобути восьмирічну освіту. Директором Лозичанської школи на той час була Бондар Ганна Климівна. В кожному класі навчалося по 30-35 дітей. Але школа проіснувала недовго до 1940-1941 р. Вона була частково зруйнована під час війни.
      4 липня 1941 року село було окуповане німецько-фашистськими загарбниками. В селі з'явилися гітлерівці, які встановили новий режим. Фашисти ходили по хатах і забирали у людей усі продукти харчування. 25 січня 1944 р. в Лозично прийшла перша розвідка Радянської армії, згодом в село надійшло декілька військових частин. Бої на території села тривали до 25 лютого, село переходило з рук в руки 7 разів. В боротьбі з фашистами за село в Лозичному загинуло 12 радянських воїнів. Збитки, які заподіяли німецько-фашистські загарбники для с.Лозичне досягали 1,5 млн.крб. В селі було зруйновано 45 житлових будинків, клуб, школу, виробничі приміщення колгоспу.
          Не покладаючи рук працювали жителі села, щоб якнайшвидше відбудувати колгоспні господарство і село. До 1947 р. було повністю відбудовано клуб, колгоспні приміщення, житлові будинки. 

   Школа була семирічна, а згодом стала восьмирічна

    До обіду навчались початкові класи, а після обіду - старші чотири класи.

     В кожному класі було від 27 до 32-х дітей; 9 вчителів і директор школи - Бондар Ганна Климівна.

    Перший вчитель початкових класів, якого направили працювати в школу, була Галина Іванівна. Для неї колгосп надав хату, для проживання в селі біля місця роботи. Згодом прийшли інші учителі

  На території школи була збудована майстерня, яка ділилась на дві частини. В першій частині зберігали вугілля і дрова для опалення школи. А в другій - токарні станки і станки по дереву для навчання дітей на заняттях праці. 

  Також на території школи був спортивний майданчик, дві клумби, туалет.

   Будівля школи ділилась на чотири класи, учительську,коридор. В учительській зберігались книги для вчителів, демонстраційний матеріал, предмети і матеріали для лабораторних і практичних занять. Окремого кабінету для директора не було, для вчителів предметників також.

     Водопостачання школи було із криниці, яка була розташована за територією школи.

       Навкруги школи ріс бузок і два дуба.

       Школа була покрита черепицею, при сильних вітрах черепицю зривало із даху школи. А при дощах дах протікав. За таких умов школа почала руйнуватися і стала в аварійно небезпечному стані для навчання учнів

     За 350 м. від старої школи побудували у 1968 році нову цегляну школу у вигляді хатинки. Вона містила учительську, коридор, два класи. Школа працювала у дві зміни; в першу зміну навчались 5, 6 класи, а в другу - 7, 8 класи.

   Опалювалась вугіллям і дровами, воду приносили із криниці. їдальні, спортзалу і інших кабінетів не було.

   Одразу після будівництва цієї школи у 1969 році почали будувати нову велику цегляну школу ( біля неї ). За рік її збудували і у 1970 році учні перейшли навчатись до нової школи. Вона була восьмирічна, згодом стала дев'ятирічна. В ній навчалося до 200 учнів. Працювало 12 учителів, піонер вожата, дві технічки. Директор школи - Салата.

    Школа містила чотири початкових класи; кабінети: історії, фізики, української мови і літератури, математики, біології; учительську, їдальню, комору, коридор, кімнату для технічних працівників.

   В школу проведено водяне опалення.

    Лозичанська загальноосвітня школа І - II ступенів (теперішній стан із добудовою кабінетів)

В ній викладалися такі предмети: українська мова, українська література, російська мова, російська література, арифметика, алгебра, геометрія, історія, географія, фізика, хімія, біологія, іноземна мова (англійська), креслення, співи, малювання, фізична культура, трудове навчання. 

   Пізніше директором стає Ганталик. Він відкрив спортивний майданчик, посадив біля школи фруктовий сад, клумби, потурбувався про те, щоб проложили асфальтну доріжку до школи. Із старої школи зробив бібліотеку і майстерню.

У 1990 році директором школи стає Перепелиця Н.Д.

    Вона дала розпорядження викопати криницю біля школи, започаткувала підготовку дітей до школи ( «нульовий клас» ). В якому діти вчились із 10.00 год. до 12.00 год.     Був спеціально відведений клас і учителька.

  Згодом директором школи стала Швець Галина Адамівна. Яка на цій посаді попрацювала не довго.

   Наступним директором став Курганський О.О.

На території школи він збудував нове приміщення в якому розмістив бібліотеку і майстерню. Згодом в цьому приміщенні відкрили дошкільну групу ( садок ). Знайшов кошти для того, щоб школу обложили плиткою.

     На зміну Курганському стала директором Борозенна Людмила Степанівна. Пізніше Єгорова Людмила Михайлівна. Які домоглися, щоб до школи провели газове опалення.

    Єгорова Людмила Михайлівна потурбувалася, щоб для школи виділили кошти на побудову кабінетів для організатора,  медсестри і психолога. Дала розпорядження для вчителів початкових класів і дошкільної групи створити ігровий майданчик для дітей.

   В 2011 році директором школи стала Кузьмінчук Олена Вікторівна.

Зараз на 2011 - 2012 навчальний рік в школі навчається в початкових класах 26 учнів, в старших класах - 26 учнів. Загальна кількість - 52. Працюють чотири вчителя початкових класів, вчитель біології і хімії, англійської мови, німецької,  трудового навчання, фізичного

виховання, географії і історії, української мови і літератури, музики, алгебри і геометрії, образотворчого мистецтва, природознавства, етики, медсестра, повар, техперсонал - 3 людини, завгосп, сторож.

     На території школи є майстерня, спортивний майданчик, ігровий майданчик, навчально-дослідна ділянка, фруктовий сад, криниця, клумби.

        Кабінети - математики і інформатики, біології і хімії, географії і історії, української мови і літератури, іноземних мов (англійської і німецької),трудового навчання, чотири кабінети для початкових, класів, кабінет організатора, медсестри і психолога, учительська, кабінет директора, бібліотека, їдальня, кухня, санвузол.

        Дошкільна група на території школи була відкрита у 1998 році. Сільська рада фінансує, а школа допомагає у фінансуванні і контролює діяльність вихователів. Старша група нараховує 5 дітей, молодша - 14 дітей. Вихователь - Шмельова Наталя Миколаївна ( вона є засновником дошкільної групи ), працює няня. Діти проходять підготовку до школи в навчальній кімнаті; також є спальня, окремий санвузол.

    Стосовно шкільної бібліотека, то вона веде свій початок з 1954 року, з часу становлення Лозичанської семирічної школи.



Погода



Пошук
Календар
«  Червень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930
Наші координати

30431 Хмельницька обл.
Шепетівський р-н
с. Лозичне
вул. Вишнева, 2
Тел. 3-11-85
E-mail: lozychne@ukr.net


Лозичанська ЗОШ © 2017
Безкоштовний хостинг uCoz